польовик

Польови́к, -ка

м.

1) Житель полей, равнинъ.

2) Бѣсъ, живущій въ полѣ. Левч. 37.

Значення в інших словниках

1. польовик — -а, ч. Персонаж українських, російських, литовських, німецьких та ін. міфологій – бог полів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. польовик — ПОЛЬОВИ́К.  Словник української мови у 20 томах