помічниця

Помічни́ця, -ці

ж. Помощница. К. Досв. 220. Мил. 34. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. ум. помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички. Чуб. V. 1182.

Значення в інших словниках

1. помічниця — помічни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. помічниця — -і. Жін. до помічник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помічниця — ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Леся Українка); Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію – спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (С.  Словник української мови у 20 томах
4. помічниця — Помічни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. помічниця — ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Л, Укр., V, 1956, 81); Тридцять дві комсомолки, мої щирі подруги, надійні помічниці...  Словник української мови в 11 томах