Значення в інших словниках
-
помічниця —
помічни́ця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
помічниця —
ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Леся Українка); Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію – спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (С.
Словник української мови у 20 томах
-
помічниця —
Помічни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
помічниця —
ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Л, Укр., V, 1956, 81); Тридцять дві комсомолки, мої щирі подруги, надійні помічниці...
Словник української мови в 11 томах
-
помічниця —
Помічни́ця, -ці ж. Помощница. К. Досв. 220. Мил. 34. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. ум. помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички. Чуб. V. 1182.
Словник української мови Грінченка