помічниця

ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к.

Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Л, Укр., V, 1956, 81);

Тридцять дві комсомолки, мої щирі подруги, надійні помічниці, — завзятий веселий бойовий колектив (Хлібороб Укр., 4, 1969, 12);

Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію — спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (Жур., Вечір.., 1958, 207);

Преса на чолі з «Правдою» є бойовою помічницею партії у боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму (Ком. Укр., 5, 1962, 31);

Давно вже занедужала помічниця начальниці, довго слабувала та оце недавнечко й померла (Н.-Лев., IV, 1956, 348).

Значення в інших словниках

1. помічниця — помічни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. помічниця — -і. Жін. до помічник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помічниця — ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до помічни́к. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Леся Українка); Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію – спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (С.  Словник української мови у 20 томах
4. помічниця — Помічни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. помічниця — Помічни́ця, -ці ж. Помощница. К. Досв. 220. Мил. 34. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. ум. помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички. Чуб. V. 1182.  Словник української мови Грінченка