понур —
пону́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
понур —
I -а, ч. Водонепроникне покриття ділянки дна водойми. II -а, ч., зах. Личинка хруща.
Великий тлумачний словник сучасної мови
понур —
ПОНУ́Р, а, ч. (мн. пону́ри, пону́р). Водонепроникні покриття, які укладають на дно водоймища перед греблею.
Словник української мови у 20 томах
понур —
МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю.
Словник синонімів української мови
понур —
Підлога передньої частини водозливної греблі.
Архітектура і монументальне мистецтво