понур
МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Мушкетик); Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу, То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (С. Олійник); Три чверті з отих мовчазників, непривітних людей, які мешкали зі мною у Вілья-Леоні, коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір'ю їх не впізнали б (І. Муратов).
Словник синонімів української мови