понур

пону́р

I -а, ч.

Водонепроникне покриття ділянки дна водойми.

II -а, ч., зах.

Личинка хруща.

Значення в інших словниках

1. понур — пону́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. понур — ПОНУ́Р, а, ч. (мн. пону́ри, пону́р). Водонепроникні покриття, які укладають на дно водоймища перед греблею.  Словник української мови у 20 томах
3. понур — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю.  Словник синонімів української мови
4. понур — Підлога передньої частини водозливної греблі.  Архітектура і монументальне мистецтво
5. понур — Пону́р, -ра м. Личинка майскаго жука. Вх. Зн. 53.  Словник української мови Грінченка