поодинці —
пооди́нці прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
поодинці —
пр., по одному, не разом, один по одному <�за одним>, порізно; (рости) самітно, самотою; (ходити) окремо, без інших, самі по собі.
Словник синонімів Караванського
поодинці —
присл. 1》 На певній відстані один від одного, рідко. || Один за одним по черзі. 2》 Окремо один від одного, не разом. 3》 Тільки сам по собі, без інших.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поодинці —
ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (С.
Словник української мови у 20 томах
поодинці —
ПООДИ́НЦІ (окремо один від одного, не разом), НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ПООКРЕ́МО розм., ПОЄДИ́НЦІ діал., ПО́РІВЦІ діал. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б.
Словник синонімів української мови
поодинці —
Пооди́нці, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поодинці —
ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (Скл.
Словник української мови в 11 томах