поодинці

ПООДИ́НЦІ, присл.

1. На певній відстані один від одного, рідко.

Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (Скл., Святослав, 1959, 14);

Хати, мов ластівчані гнізда, тулилися по узбережжю то купками, то поодинці (Чаб., Балкан. весна, 1960, 14);

// Один за одним по черзі.

Незаможники виходили [з сільбуду] поодинці — один по одному — і мовчки облягали Химочку з усіх боків (Епік, Тв., 1958, 105).

2. Окремо один від одного, не разом.

— Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Гр., II, 1963, 355);

Як веселкові кольори, що цвітуть, вигравають поодинці і всі разом, — так піднесені нечуваним екстазом всі республіки вперед у нас ідуть (Тич., І, 1957, 275);

Плоди найцінніших порід бажано зберігати загорнутими поодинці в папір (Колг. Укр., 8, 1956, 39).

3. Тільки сам по собі, без інших.

Поодинці робітник є зовсім безсилий перед капіталом, машина загрожує задушити його (Ленін, 2, 1969, 88);

Ніхто з аулу не наважувався ходити до лісу поодинці (Тулуб, В степу.., 1964, 116).

Значення в інших словниках

1. поодинці — пооди́нці прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поодинці — пр., по одному, не разом, один по одному <�за одним>, порізно; (рости) самітно, самотою; (ходити) окремо, без інших, самі по собі.  Словник синонімів Караванського
3. поодинці — див. нарізно  Словник синонімів Вусика
4. поодинці — присл. 1》 На певній відстані один від одного, рідко. || Один за одним по черзі. 2》 Окремо один від одного, не разом. 3》 Тільки сам по собі, без інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поодинці — ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (С.  Словник української мови у 20 томах
6. поодинці — ПООДИ́НЦІ (окремо один від одного, не разом), НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ПООКРЕ́МО розм., ПОЄДИ́НЦІ діал., ПО́РІВЦІ діал. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б.  Словник синонімів української мови
7. поодинці — Пооди́нці, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поодинці — Поодинці нар. По одному, въ одиночку.  Словник української мови Грінченка