поодинці

ПООДИ́НЦІ (окремо один від одного, не разом), НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ПООКРЕ́МО розм., ПОЄДИ́НЦІ діал., ПО́РІВЦІ діал. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б. Грінченко); От як так одна душа другу знайшла, що як сестри собі рідненькі, як серце з серцем здружилось, то вже їм і не можна нарізно жити (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя в цих людей відкрите, живуть поокремо, а якось ніби й спільно, на видноті (О. Гончар); Хлопці йдуть поєдинці, розважним кроком (Леся Українка); Ягоди на калині, на бузині кетягами, а на тернові порівці (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. поодинці — пооди́нці прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поодинці — пр., по одному, не разом, один по одному <�за одним>, порізно; (рости) самітно, самотою; (ходити) окремо, без інших, самі по собі.  Словник синонімів Караванського
3. поодинці — див. нарізно  Словник синонімів Вусика
4. поодинці — присл. 1》 На певній відстані один від одного, рідко. || Один за одним по черзі. 2》 Окремо один від одного, не разом. 3》 Тільки сам по собі, без інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поодинці — ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (С.  Словник української мови у 20 томах
6. поодинці — Пооди́нці, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поодинці — ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (Скл.  Словник української мови в 11 томах
8. поодинці — Поодинці нар. По одному, въ одиночку.  Словник української мови Грінченка