поодинці

ПООДИ́НЦІ, присл.

1. На певній відстані один від одного, рідко.

Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (С. Скляренко);

Хати, мов ластівчані гнізда, тулилися по узбережжю то купками, то поодинці (М. Чабанівський);

// Один за одним по черзі.

Незаможники виходили [з сільбуду] поодинці – один по одному – і мовчки облягали Химочку з усіх боків (Г. Епік).

2. Окремо один від одного, не разом.

– Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б. Грінченко);

Веселкові кольори .. цвітуть, вигравають поодинці і всі разом (П. Тичина);

Плоди найцінніших порід бажано зберігати загорнутими поодинці в папір (з наук. літ.).

3. Тільки сам по собі, без інших.

Ніхто з аулу не наважувався ходити до лісу поодинці (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. поодинці — пооди́нці прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поодинці — пр., по одному, не разом, один по одному <�за одним>, порізно; (рости) самітно, самотою; (ходити) окремо, без інших, самі по собі.  Словник синонімів Караванського
3. поодинці — див. нарізно  Словник синонімів Вусика
4. поодинці — присл. 1》 На певній відстані один від одного, рідко. || Один за одним по черзі. 2》 Окремо один від одного, не разом. 3》 Тільки сам по собі, без інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поодинці — ПООДИ́НЦІ (окремо один від одного, не разом), НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ПООКРЕ́МО розм., ПОЄДИ́НЦІ діал., ПО́РІВЦІ діал. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б.  Словник синонімів української мови
6. поодинці — Пооди́нці, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поодинці — ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (Скл.  Словник української мови в 11 томах
8. поодинці — Поодинці нар. По одному, въ одиночку.  Словник української мови Грінченка