поржавіти

Поржавіти, -вію, -єш

гл. Заржавѣть. Таке ж бридке (болото), таке мерзене, поржавіло, від жабуру зелене. Греб. 369.

Значення в інших словниках

1. поржавіти — поржаві́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поржавіти — див. поіржавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поржавіти — ПОРЖАВІ́ТИ див. поіржа́віти.  Словник української мови у 20 томах
4. поржавіти — Поржаві́ти і поіржа́віти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поржавіти — ПОРЖАВІ́ТИ див. поіржа́віти.  Словник української мови в 11 томах