порощати
Пороща́ти, -щу́, -щи́ш
гл.
1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74.
2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.
Словник української мови Грінченка