Значення в інших словниках
-
пособник —
посо́бник іменник чоловічого роду, істота поплічник, посіпака
Орфографічний словник української мови
-
пособник —
-а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пособник —
ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі.
Словник української мови у 20 томах
-
пособник —
СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм.
Словник синонімів української мови
-
пособник —
ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. У Росії свідомі робітники і селяни зрозуміли, що меншовики і есери є пособники білогвардійців..
Словник української мови в 11 томах