пособник
ПОСО́БНИК, а, ч.
Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака.
Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі. Тоді ввесь гнів її перенісся на голови друзяків та пособників їхніх (Л. Яновська);
Тільки ми не будемо заходити на отой цвинтар, бо чого доброго, .. ще й нас назовуть переродженцями та пособниками класового ворога (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)