пособник

ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака.

У Росії свідомі робітники і селяни зрозуміли, що меншовики і есери є пособники білогвардійців.. (Ленін, 39, 1973, 148);

Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі. Тоді ввесь гнів її перенісся на голови друзяків та пособників їхніх (Л. Янов., І, 1959, 304);

Активними пособниками німецьких фашистів виступали українські буржуазні націоналісти (Тези про. 300-річчя возз’єдн.., 1954, 24).

Значення в інших словниках

1. пособник — посо́бник іменник чоловічого роду, істота поплічник, посіпака  Орфографічний словник української мови
2. пособник — -а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пособник — ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі.  Словник української мови у 20 томах
4. пособник — СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм.  Словник синонімів української мови
5. пособник — Пособник, -ка м. Помощникъ.  Словник української мови Грінченка