посторонь

По́сторонь

нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь. МВ. ІІ. 97.

Значення в інших словниках

1. посторонь — присл., заст. Відособлено, віддалік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. посторонь — див. осторонь  Словник чужослів Павло Штепа
3. посторонь — По́сторонь, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)