постоянець

Постоя́нець, -нця

м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.

Значення в інших словниках

1. постоянець — -нця, ч., іст. Вояк на постої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. постоянець — ПОСТОЯ́НЕЦЬ, нця, ж., заст. Солдат чи офіцер, який тимчасово займає помешкання. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по-своєму осатанить (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах