постоянець

ПОСТОЯ́НЕЦЬ, нця, ж., заст.

Солдат чи офіцер, який тимчасово займає помешкання.

Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по-своєму осатанить (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. постоянець — -нця, ч., іст. Вояк на постої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. постоянець — Постоя́нець, -нця м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.  Словник української мови Грінченка