постоянець

постоя́нець

-нця, ч., іст.

Вояк на постої.

Значення в інших словниках

1. постоянець — ПОСТОЯ́НЕЦЬ, нця, ж., заст. Солдат чи офіцер, який тимчасово займає помешкання. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по-своєму осатанить (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
2. постоянець — Постоя́нець, -нця м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.  Словник української мови Грінченка