посходити

Посхо́дити, -димо, -дите

гл.

1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори. Черниг. у.

3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав. Ном. № 10187.

4) Уйти (о многихъ). А тут і дітей нема: як на те ж посходили з хати. Г. Барв. 299. Посходили із світу й патріоти. К. ПС. 7.

2) Взойти (на высоту) (о многихъ). Посходять було на ту могилу, балакають... усяких співають пісень. ЗОЮР. І. 280.

Значення в інших словниках

1. посходити — посхо́дити 1 дієслово доконаного виду зійти нагору; спуститися вниз — про всіх або багатьох посхо́дити 2 дієслово доконаного виду попроростати — про рослини  Орфографічний словник української мови
2. посходити — I -имо, -ите, док. 1》 на що.Зійти нагору, піднятися на що-небудь високе (про всіх чи багатьох). 2》 з чого. Ідучи, спуститися додолу, наниз (про всіх чи багатьох). || На зупинці вийти з поїзда, трамвая і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посходити — ПОСХО́ДИТИ¹, имо, ите, док. 1. на що. Зійти нагору, піднятися на що-небудь високе (про всіх або багатьох). Посходять було на ту могилу, балакають... усяких співають пісень (Сл. Б. Грінченка). 2. з чого.  Словник української мови у 20 томах
4. посходити — ПОСХО́ДИТИ¹, имо, ите, док. 1. на що. Зійти нагору, піднятися на що-небудь високе (про всіх або багатьох). Посходять було на ту могилу, балакають… усяких співають пісень (Сл. Гр.). 2. з чого. Ідучи, спуститися додолу, наниз (про всіх або багатьох).  Словник української мови в 11 томах