посходити

посхо́дити

I -имо, -ите, док.

1》 на що.Зійти нагору, піднятися на що-небудь високе (про всіх чи багатьох).

2》 з чого. Ідучи, спуститися додолу, наниз (про всіх чи багатьох).

|| На зупинці вийти з поїзда, трамвая і т. ін.

3》 Піти, вийти звідкись (про всіх чи багатьох).

4》 Зникнути з поверхні чого-небудь (про плями, синці і т. ін.).

5》 на кого, розм. Стати ким-небудь, перетворитися на когось (про всіх чи багатьох).

II -ить, док.

Попроростати (про рослини).

Значення в інших словниках

1. посходити — посхо́дити 1 дієслово доконаного виду зійти нагору; спуститися вниз — про всіх або багатьох посхо́дити 2 дієслово доконаного виду попроростати — про рослини  Орфографічний словник української мови
2. посходити — ПОСХО́ДИТИ¹, имо, ите, док. 1. на що. Зійти нагору, піднятися на що-небудь високе (про всіх або багатьох). Посходять було на ту могилу, балакають... усяких співають пісень (Сл. Б. Грінченка). 2. з чого.  Словник української мови у 20 томах
3. посходити — ПОСХО́ДИТИ¹, имо, ите, док. 1. на що. Зійти нагору, піднятися на що-небудь високе (про всіх або багатьох). Посходять було на ту могилу, балакають… усяких співають пісень (Сл. Гр.). 2. з чого. Ідучи, спуститися додолу, наниз (про всіх або багатьох).  Словник української мови в 11 томах
4. посходити — Посхо́дити, -димо, -дите гл. 1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори. Черниг. у. 3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав. Ном. № 10187. 4) Уйти (о многихъ).  Словник української мови Грінченка