Значення в інших словниках
-
пошукати —
пошука́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
пошукати —
див. шукати
Словник синонімів Вусика
-
пошукати —
-аю, -аєш, док., перех. і без додатка. Шукати якийсь час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пошукати —
ПОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод. Шукати якийсь час. Потім прийшлось довгенько пошукати, поки знайшла я той “Жаль” (Леся Українка); Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! (Т. Шевченко); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
-
пошукати —
пошука́ти вул. відплатити, помститися (ст) ◊ пошука́ти <�собі́> плю́скви → плюсква
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
пошукати —
пошука́ти тако́го кого, чого. Немає подібного до кого-, чого-небудь; хтось незвичайний, щось рідкісне. Я сказав лиш, що в тебе краса Чарівна, пошукати такої (І. Франко); Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук.
Фразеологічний словник української мови
-
пошукати —
Пошука́ти, -ка́ю, -ка́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
пошукати —
ПОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Шукати якийсь час. Потім прийшлось довгенько пошукати, поки знайшла я той «Жаль» (Л. Укр., V, 1956, 101); Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! (Шевч., II, 1963, 137); *Образно.
Словник української мови в 11 томах