появляти

Появля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. появи́ти, -влю́, -виш, гл.

1) Являть, явить. Стидно й очі появити. Ном. № 3174.

2) Рождать, родить. Авраам появив Ісаака. Єв. Мт. І. 1.

Значення в інших словниках

1. появляти — появля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. появляти — -яю, -яєш, недок., появити, -явлю, -явиш; мн. появлять; док., перех., заст. 1》 Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. || Народжувати дитину. 2》 Показувати, відкривати що-небудь комусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. появляти — ПОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. поя́влять; док., кого, що, заст. 1. Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. О люба ніч! Ти появляєш мрії Й неви́разні краси в зористій млі... (М.  Словник української мови у 20 томах
4. появляти — ПОКА́ЗУВАТИ кого, що (давати можливість бачити, розглядати, роздивлятися кого-, що-небудь), ДЕМОНСТРУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ПОЯВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. появляти — ПОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. поя́влять; док., перех., заст. 1. Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. О люба ніч! Ти появляєш мрії Й неви́разні краси в зористій млі… (Стар., Поет. тв.  Словник української мови в 11 томах