Значення в інших словниках
-
правдолюбець —
правдолю́бець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
правдолюбець —
-бця, ч. Те саме, що правдолюб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
правдолюбець —
ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (М. Рильський); Бо ж у цьому й справді вищий клас: зарубаю правдивий твір не тому, що він правдивий, що в ньому правда неприємна...
Словник української мови у 20 томах
-
правдолюбець —
ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (Рильський, II, 1960, 177).
Словник української мови в 11 томах