правдолюбець

ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б.

Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (Рильський, II, 1960, 177).

Значення в інших словниках

1. правдолюбець — правдолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. правдолюбець — -бця, ч. Те саме, що правдолюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правдолюбець — ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (М. Рильський); Бо ж у цьому й справді вищий клас: зарубаю правдивий твір не тому, що він правдивий, що в ньому правда неприємна...  Словник української мови у 20 томах
4. правдолюбець — Правдолюбець, -бця м. Поборник, истины.  Словник української мови Грінченка