правдолюбний

ПРАВДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості.

Бо ж не було чоловіка, хто був би, як він, правдолюбний (Зеров, Вибр., 1966, 309).

Значення в інших словниках

1. правдолюбний — правдолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. правдолюбний — -а, -е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правдолюбний — ПРАВДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості. Бо ж не було чоловіка, хто був би, як він, правдолюбний (М. Зеров).  Словник української мови у 20 томах