прачити

Пра́чити, -чу, -чиш

гл. Бить валькомъ бѣлье, полотно. Я думав, що прачки прачуть, а то по Марусі малі діти плачуть. Грин. ІІІ. 241.

Значення в інших словниках

1. прачити — -чу, -чиш і прачувати, -ую, -уєш, недок., перех. Вибивати прачем білизну під час прання.  Великий тлумачний словник сучасної мови