прачик

Пра́чик, -ка

м.

1) ум. отъ прач.

2) Головастикъ. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. прачик — пра́чик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прачик — -а, ч. 1》 Зменш. до прач. 2》 зах. Пуголовок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прачик — ПРА́ЧИК, а, ч. Зменш. до прач. Вибивати прачиком білизну.  Словник української мови у 20 томах