прачик

ПРА́ЧИК, а, ч.

Зменш. до прач.

Вибивати прачиком білизну.

Значення в інших словниках

1. прачик — пра́чик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прачик — -а, ч. 1》 Зменш. до прач. 2》 зах. Пуголовок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прачик — Пра́чик, -ка м. 1) ум. отъ прач. 2) Головастикъ. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка