прачик ПРА́ЧИК, а, ч. Зменш. до прач. Вибивати прачиком білизну. Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me прач прачка Значення в інших словниках прачик — пра́чик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови прачик — -а, ч. 1》 Зменш. до прач. 2》 зах. Пуголовок. Великий тлумачний словник сучасної мови прачик — Пра́чик, -ка м. 1) ум. отъ прач. 2) Головастикъ. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках прачик — пра́чик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови прачик — -а, ч. 1》 Зменш. до прач. 2》 зах. Пуголовок. Великий тлумачний словник сучасної мови прачик — Пра́чик, -ка м. 1) ум. отъ прач. 2) Головастикъ. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка