престіл

Престіл, -толу

м.

1) Престолъ, тронъ. Шух. І. 39. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі. Ном. № 214. Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. І. 52.

2) Престолъ въ церкви, въ олтарѣ. Привів її під церковку: «тепер ти моя». Вона йому відповіла: «неправда твоя». Привів її до престолу: «тепер ти моя». Вона йому відказала: «неправда твоя». Чуб. V. 204.

Значення в інших словниках

1. престіл — ПРЕСТОЛ, (царя) трон; (Всевишнього) П. влада; (у вівтарі) столик.  Словник синонімів Караванського
2. престіл — див. престол  Словник церковно-обрядової термінології
3. престіл — -толу, ч., зах. Престол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. престіл — Трон  Словник чужослів Павло Штепа