привозити

Привозити, -жу, -зиш

сов. в. привезти, -зу, -зе́ш, гл. Привозить, привезти. Чим я тоді дровець привезу? Рудч. Ск. II. 7.

Значення в інших словниках

1. привозити — приво́зити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привозити — -ожу, -озиш, недок., привезти, -зу, -зеш; мин. ч. привіз, -везла, -везло; док., перех. Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. || Доставляти комусь що-небудь призначене для нього. || Прибуваючи звідки-небудь, мати при собі, везти з собою щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привозити — ПРИВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРИВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. приві́з, везла́, ло́; док., кого, що. Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Аж ось із Києва привозять Княжну. Мов сонечко зійшло Над обікраденим селом (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. привозити — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. привозити — Приво́зити, -во́жу, -во́зиш, -во́зять; приво́зь, -во́зьмо, -во́зьте; див. приве́зти́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. привозити — ПРИВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРИВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. приві́з, везла́, ло́; док., перех. Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Аж ось із Києва привозять Княжну. Мов сонечко зійшло Над обікраденим селом (Шевч.  Словник української мови в 11 томах