привозити

приво́зити

-ожу, -озиш, недок., привезти, -зу, -зеш; мин. ч. привіз, -везла, -везло; док., перех.

Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись.

|| Доставляти комусь що-небудь призначене для нього.

|| Прибуваючи звідки-небудь, мати при собі, везти з собою щось.

|| Постачати щось, забезпечувати чим-небудь.

|| тільки док. Одружившись, забрати дружину з собою в іншу місцевість.

|| Припроваджувати кого-небудь разом із собою.

|| перен. Прибуваючи, приїжджаючи звідки-небудь, повідомляти якісь новини, вісті і т. ін., знайомити з ними інших.

Значення в інших словниках

1. привозити — приво́зити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привозити — ПРИВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРИВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. приві́з, везла́, ло́; док., кого, що. Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Аж ось із Києва привозять Княжну. Мов сонечко зійшло Над обікраденим селом (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. привозити — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. привозити — Приво́зити, -во́жу, -во́зиш, -во́зять; приво́зь, -во́зьмо, -во́зьте; див. приве́зти́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. привозити — ПРИВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРИВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. приві́з, везла́, ло́; док., перех. Везучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Аж ось із Києва привозять Княжну. Мов сонечко зійшло Над обікраденим селом (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. привозити — Привозити, -жу, -зиш сов. в. привезти, -зу, -зе́ш, гл. Привозить, привезти. Чим я тоді дровець привезу? Рудч. Ск. II. 7.  Словник української мови Грінченка