пригін
Пригін, -гону
м.
1) Пригонъ.
2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190.
3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.
Словник української мови ГрінченкаПригін, -гону
м.
1) Пригонъ.
2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190.
3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.
Словник української мови Грінченка