пригінний

Пригінний, -а, -е

1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой.

2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.

Значення в інших словниках

1. пригінний — пригі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пригінний — -а, -е. Прикм. до пригін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригінний — ПРИГІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пригі́н. Пасовищне утримання свиней буває пригінне, вигульне і табірне (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. пригінний — Пригі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пригінний — ПРИГІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пригі́н. Пасовищне утримання свиней буває пригінне, вигульне і табірне (Колг. енц., II, 1956, 205).  Словник української мови в 11 томах