примітка
При́мітка, -ки
ж.
1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер.
2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. ІІІ. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. Мир. Пов. II. 92.
3) = намітка. Вх. Зн. 55.
Словник української мови Грінченка