примітка
I. ПРИМІ́ТКА (додаток, пояснення до якогось твору, тексту, перев. коротке), КОМЕНТА́Р, ЗАУВА́ЖЕННЯ, ЗАУВА́ГА, РЕМА́РКА (перев. у драматичному творі). Усім відомо, що персонажі "Війни і миру" дуже часто розмовляють по-французькому. Толстой дає часто їх слова цією мовою, а в підрядкових примітках перекладає ці фрази на російську (М. Рильський); У ремарках, пояснюючи місце і обставини дії, письменник часто дає пейзажні малюнки (з підручника).
ПРИКМЕ́ТА (основа передбачення чогось; те, що знаменує або передвіщає щось), ОЗНА́КА, ПРИМІ́ТА розм., ПОМІ́ТКА розм., ПРИМІ́ТКА розм. "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (З. Тулуб); Власті прокинулися, заворушилися, але чуткий Марусяк мав ніс і при перших же небезпечних ознаках сказав — досить! Пора додому (Г. Хоткевич); Єсть така приміта, що сидіти за обідом поміж двома братами — то знак на щастя (А. Кримський); — Хоч би приснилося що таке, що помітку дало б про напасть... (Панас Мирний); Обійде (баба) увесь двір, ще подивиться, які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи моргають — то на вітер (Дніпрова Чайка).
Словник синонімів української мови