приправляти
Приправля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. приправити, -влю, -виш, гл.
1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у.
2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).
Словник української мови ГрінченкаПриправля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. приправити, -влю, -виш, гл.
1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у.
2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).
Словник української мови Грінченка