приправляти

ПРИПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., що.

1. Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти.

В кожнім окопчику, поряд з патронами та гранатами, стояли казанки, наповнені цукром, з якого бійці готували собі цукряну саламаху, приправляючи її терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило (О. Гончар);

Яких тільки страв не приправляють запашним кропом! (з газ.);

// Домішувати що-небудь до чогось.

Любовно і ніжно мати зливала всі недоїдки корові, споліскувала горшки, висівочками приправляла, щоб сита корова була (К. Гордієнко);

– У тебе тютюнець з буркуном, пахне. А я все не зберуся приправити свого (В. Земляк).

2. перен., розм. Доповнювати мову або супроводжувати дію гострим словом, дотепом, жартом і т. ін.

Діти сади підмітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою (Марко Вовчок);

– Хто се? – Та я!.. – скрикнув Довбня, приправляючи той викрик таким крутим словом, що Проценко аж засичав (Панас Мирний);

Швидко жадібному люду воду холодну, солодку, з важкої баклажки вділяє [водонос], жартом її приправляє, з усміхом плату бере (Леся Українка).

3. розм. Приготовляти що-небудь.

На вал колоддя накотили [троянці] І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кип'ятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (І. Котляревський).

4. розм. Прилаштовувати що-небудь до чогось.

Для щитів ночви припасали [латинці] І дна [дена] із діжок вибивали і приправляли всім до плеч [плечей] (І. Котляревський);

“Треба повітку краще утушкувати, щоб теличка не мерзла та менше їла”, – клопочуться батьки й ще щільніше приправляють двері у загородах (Л. Яновська);

Щоб возик не нагонився на Лиску, як де з гори доведеться їхати, то Даринка ще й наритники до нього – хоч мотузяні – приправила (І. Вирган).

ПРИПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ влю, виш; мн. припра́влять; док., що, розм.

Те саме, що доставля́ти.

Перед самою революцією його, пораненого приправили в Асканію разом з іншими в лазарет (О. Гончар);

– Трохи пшона та борошна десь дістали [бакенщики]... До мене приправили, щоб вашій мамі одніс... (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. приправляти — приправля́ти 1 дієслово недоконаного виду додавати приправу; приготовляти приправля́ти 2 дієслово недоконаного виду доставляти розм.  Орфографічний словник української мови
2. приправляти — Заправляти, смачити, присмачувати; (чим) домішувати що; (жартами) пересипати; ЖМ. пристосовувати, приладжувати.  Словник синонімів Караванського
3. приправляти — [приепраўл’атие] -л'айу, -л'айеиш  Орфоепічний словник української мови
4. приправляти — I -яю, -яєш, недок., приправити, -влю, -виш; мн. приправлять; док., перех. 1》 Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти. || Домішувати що-небудь до чогось. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. приправляти — див. рихтувати, (страву) засмачувати, засмачити, позасмачувати, зісмачувати, зісмачити, позісмачувати, насмачувати, насмачити, понасмачувати, пересмачувати, пересмачити, попересмачувати, посмачувати, посмачити, присмачувати, присмачити, поприсмачувати, усмачувати, усмачити, повсмачувати  Словник чужослів Павло Штепа
6. приправляти — СМАЧИ́ТИ (додавати приправу до страви), ЗАСМА́ЧУВАТИ, ПРИСМА́ЧУВАТИ, ЗАПРАВЛЯ́ТИ, ПРИПРАВЛЯ́ТИ. — Док.: посмачи́ти, засмачи́ти, присмачи́ти, запра́вити, припра́вити.  Словник синонімів української мови
7. приправляти — ПРИПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., перех. 1. Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти.  Словник української мови в 11 томах
8. приправляти — Приправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. приправити, -влю, -виш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у. 2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).  Словник української мови Грінченка