притинати

Притина́ти, -наю, -єш

сов. в. притя́ти, -тну, -не́ш, гл.

1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба.

2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать.

3) притя́в йому носа добре. Срѣзалъ его хорошо.

4) притяти слово. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово. Г. Барв. 159.

Значення в інших словниках

1. притинати — -аю, -аєш, недок., притяти, -тну, -тнеш, док., перех., рідко. 1》 Прикріплювати, прив'язувати кого-, що-небудь до когось, чогось. 2》 Відтинаючи частину від чогось, трохи вкорочувати, зменшувати його. Притяти язик кому — примусити кого-небудь менше говорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. притинати — ПРИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., кого, що, рідко. 1. Прикріплювати, прив'язувати кого-, що-небудь до когось, чогось. Притикали, Серп'ягу до сухого дуба (Сл. Б. Грінченка); Колоду він добре притнув до себе (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
3. притинати — ПРИТИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРИТЯТИ, тну, тнеш, док., перех., рідко. 1. Прикріплювати, прив’язувати кого-, що-небудь до когось, чогось. Притипали Серп’ягу до сухого дуба (Словник Грінченка); Колоду він добре притнув до себе (Василь Кучер, Прощай..  Словник української мови в 11 томах