притинати

ПРИТИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРИТЯТИ, тну, тнеш, док., перех., рідко.

1. Прикріплювати, прив’язувати кого-, що-небудь до когось, чогось.

Притипали Серп’ягу до сухого дуба (Словник Грінченка);

Колоду він добре притнув до себе (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 267).

2. Відтинаючи частину від чогось, трохи вкорочувати, зменшувати його.

♦ Притяти крила кому — підірвати міць, знесилити кого-небудь або обмежити поле його діяльності.

[Овлур:] Ось бояр приборкав він [князь], се правда! Всім воєводам, дукам крил [крила] притяв (Іван Франко, IX, 1952, 286);

Притяти язик (язика) кому — примусити кого-небудь менше говорити.

Притяти трохи язик, бо він собі балу-балу (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 15);

— Ти йому притни язика, — додав Петро, скоса зиркнувши на порожнє обличчя Никонова (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 78).

Значення в інших словниках

1. притинати — -аю, -аєш, недок., притяти, -тну, -тнеш, док., перех., рідко. 1》 Прикріплювати, прив'язувати кого-, що-небудь до когось, чогось. 2》 Відтинаючи частину від чогось, трохи вкорочувати, зменшувати його. Притяти язик кому — примусити кого-небудь менше говорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. притинати — ПРИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., кого, що, рідко. 1. Прикріплювати, прив'язувати кого-, що-небудь до когось, чогось. Притикали, Серп'ягу до сухого дуба (Сл. Б. Грінченка); Колоду він добре притнув до себе (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
3. притинати — Притина́ти, -наю, -єш сов. в. притя́ти, -тну, -не́ш, гл. 1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба. 2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать. 3) притя́в йому носа добре. Срѣзалъ его хорошо. 4) притяти слово.  Словник української мови Грінченка