притока

Притока, -ки

ж.

1) Тупикъ, глухой переулокъ. У притоці хата стоїть. Н. Вол. у.

2) Удобное для какой нибудь спеціальной цѣли мѣсто. Мнж. 190.

3) Касательство, отношеніе. Що нам за притока до їх? вони сами повезуть своє подушне. Н. Вол. у. Обертайтеся каміня, хоць сухі лотоки, — заспівайте, дівчаточка, щоби до притоки. Гол. II. 373.

Значення в інших словниках

1. притока — Привід [I] — причина [V] прито́ка: 1) причина, 2) рифма [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. притока — прито́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. притока — [приетока] -кие, д. і м. -оц'і  Орфоепічний словник української мови
4. притока — -и, ж. 1》 Річка, що впадає в більшу річку. 2》 діал. Привід, нагода. || Причина. 3》 зах. Глухий провулок. 4》 зах. Стосунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. притока — ПРИТО́КА, и, ж. 1. Річка, що впадає в більшу річку. Гребці повинні були пропливти, кілька кілометрів вниз по річці, потім по одній з приток угору (О.  Словник української мови у 20 томах
6. притока — ПРИТО́КА (річка, що впадає в більшу річку), ДО́ПЛИВ заст. Обміліла невелика притока Дністра, оголилося узгір'я (І. Цюпа); Товарниця — це малесенький доплив Черемоша, от ніби трошки більший потік (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
7. притока — ПРИТО́КА, и, ж. 1. Річка, що впадає в більшу річку. Гребці повинні були пропливти, кілька кілометрів вниз по річці, потім по одній з приток угору (Ів., Вел.  Словник української мови в 11 томах