Словник української мови в 11 томах

притока

ПРИТО́КА, и, ж.

1. Річка, що впадає в більшу річку.

Гребці повинні були пропливти, кілька кілометрів вниз по річці, потім по одній з приток угору (Ів., Вел. очі, 1956, 85);

Завтра о дев’ятій ранку він повинен бути в кількадесяти кілометрах звідси, на річці Трубіж, лівобережній притоці Дніпра (Дмит., Наречена, 1959 , 151).

2. діал. Привід, нагода.

[Анна:] Звір ти [Михайло], звір лютий! Наострився пожерти нас і тепер думаєш, що найшов притоку (Фр., IX, 1952, 107);

Заки доїхали додому, то панотець вигадав іще одну притоку, щоб картати Йвана. Він же через Івана та, мабуть, стратить гроші (Март., Тв., 1954, 224);

Люди пригадують собі на війні, що існує смерть. Але саме тоді, коли вона часом висить, наче на волосочку, ми шукаємо притоки, щоб зайнятись якнайбільшими дурницями (Письмен. зблизька, 1958, 101);

// Причина.

Стали [війт і присяжні] коло одного вугла, шпортають, штуркають.. «Що за притока?» — гадаю собі (Фр., II, 1950, 42).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. притока — Привід [I] — причина [V] прито́ка: 1) причина, 2) рифма [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
  2. притока — прито́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. притока — [приетока] -кие, д. і м. -оц'і  Орфоепічний словник української мови
  4. притока — -и, ж. 1》 Річка, що впадає в більшу річку. 2》 діал. Привід, нагода. || Причина. 3》 зах. Глухий провулок. 4》 зах. Стосунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. притока — ПРИТО́КА, и, ж. 1. Річка, що впадає в більшу річку. Гребці повинні були пропливти, кілька кілометрів вниз по річці, потім по одній з приток угору (О.  Словник української мови у 20 томах
  6. притока — ПРИТО́КА (річка, що впадає в більшу річку), ДО́ПЛИВ заст. Обміліла невелика притока Дністра, оголилося узгір'я (І. Цюпа); Товарниця — це малесенький доплив Черемоша, от ніби трошки більший потік (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
  7. притока — Притока, -ки ж. 1) Тупикъ, глухой переулокъ. У притоці хата стоїть. Н. Вол. у. 2) Удобное для какой нибудь спеціальной цѣли мѣсто. Мнж. 190. 3) Касательство, отношеніе. Що нам за притока до їх? вони сами повезуть своє подушне. Н. Вол.  Словник української мови Грінченка