притока
ПРИТО́КА (річка, що впадає в більшу річку), ДО́ПЛИВ заст. Обміліла невелика притока Дністра, оголилося узгір'я (І. Цюпа); Товарниця — це малесенький доплив Черемоша, от ніби трошки більший потік (Г. Хоткевич).
ПРИ́ВІД (обставина, з якої виникає підстава для чогось), ЗА́ЧІПКА, ПРИ́ЧІПКА розм., ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ГАЧО́К розм., ПРЕТЕ́КСТ книжн., ПРИТО́КА діал. Він наважився піти до неї.. Правда, не одразу. Спочатку довго шукав приводу (В. Габор); Еймунд вирішив, що якраз з'явилася добра зачіпка до розмови з князем про платню для дружини (П. Загребельний); Машинально поклала Тамара книжку на етажерку. І не думала повертати цей томик. Це було лише причіпкою до розмови (А. Хижняк); Чи ж десятникові багацько тра приключок, щоб зайти у чиюсь хату? (А. Кримський); Пропоную новий претекст, щоб прикопуватись до авторів тих же рукописів, цебто: треба вимагати від авторів, щоб уживали тільки такі слова й речення, котрі будуть узнані за вповні народні (В. Самійленко); Сама доля дала йому притоку журитися, а він не журився! (Лесь Мартович). — Пор. I. 1. підста́ва.
ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст.; ПЕРШОПРИЧИ́НА, КО́РІНЬ, ПЕРВОПРИЧИ́НА заст. (основна, головна); ВИНА́ розм. (причина перев. негативних явищ). На Великдень всі зібрались На тую долину, Щоб Якимової смерті Звідати причину (С. Руданський); Не питав (Начко) брата про мотиви цього кроку (І. Франко); Рече хоробрий маг: — Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе (А. Кримський); Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (з журналу); — Та, правду сказати, я й не видам за вас своєї дочки: є тому деяка притичина (І. Нечуй-Левицький); Такий причинок (образа самого губернатора) більше пояснює сувору розправу з Михайлом, ніж тая звада з інспектором (Олена Пчілка); Стали (війт і присяжні) коло одного вугла, шпортають, штуркають.. "Що за притока?" — гадаю собі (І. Франко); (Андрій:) А ти все-таки певне не маєш основи думати, щоб я відносився до тебе погано (Леся Українка); Ми ще багато чого не знаємо. Але я звик шукати першопричину насамперед в людях (В. Собко); Свій корінь-причину мають вдача людська і звички людські (Є. Гуцало); А почни розповідати.. про ліки, що вбивають ті бактерії — первопричину всіх хвороб,- обличчя стануть якимись дурнувато-хитрими, наче на них хто наклав маску (П. Колесник); Він, мабуть, поклав на мою дружину всю вину нашої зажуреності (О. Досвітній).
Словник синонімів української мови