приточувати

Приточувати, -чую, -єш

сов. в. приточи́ти, -чу́, -чиш, гл.

1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59.

2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259.

3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. І. 81.

Значення в інших словниках

1. приточувати — прито́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приточувати — див. жартувати  Словник синонімів Вусика
3. приточувати — -ую, -уєш, недок., приточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось. || Подовжувати який-небудь предмет, приєднуючи щось до нього. || Пришивати що-небудь до чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приточувати — ПРИТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що. 1. Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось. Ой чий же то двір?! Приточив би свій!...  Словник української мови у 20 томах
5. приточувати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. приточувати — ПРИТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось. Ой чий же то двір?! Приточив би свій! Хорошая дівчинонька, Я ходив би к ній (Укр.. нар.  Словник української мови в 11 томах