приточувати

прито́чувати

-ую, -уєш, недок., приточити, -точу, -точиш, док., перех.

1》 Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось.

|| Подовжувати який-небудь предмет, приєднуючи щось до нього.

|| Пришивати що-небудь до чогось.

2》 Приладнувати, прикріплювати, підганяючи щось одне до одного.

3》 перен. Говорити або писати щось на додаток до сказаного або написаного раніше, на підтвердження чого-небудь і т. ін.

Значення в інших словниках

1. приточувати — прито́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приточувати — див. жартувати  Словник синонімів Вусика
3. приточувати — ПРИТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що. 1. Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось. Ой чий же то двір?! Приточив би свій!...  Словник української мови у 20 томах
4. приточувати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. приточувати — ПРИТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось. Ой чий же то двір?! Приточив би свій! Хорошая дівчинонька, Я ходив би к ній (Укр.. нар.  Словник української мови в 11 томах
6. приточувати — Приточувати, -чую, -єш сов. в. приточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія.  Словник української мови Грінченка