проберегти

Проберегти́, -режу, -же́ш

гл. Простеречь извѣстное время. Став берегти той сад і проберіг три дні. Грин. І. 64.

Значення в інших словниках

1. проберегти — проберегти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проберегти — ПРОБЕРЕГТИ́, жу́, же́ш, док., що. Стерегти якийсь час. Став берегти той сад і проберіг три дні (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах