провікувати

Провікува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Прожить жизнь. Сама свій вік провікує. Зміев. у.

Значення в інших словниках

1. провікувати — провікува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. провікувати — -ую, -уєш. Док. до вікувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провікувати — ПРОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до вікува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. провікувати — ПРОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до вікува́ти.  Словник української мови в 11 томах