проклинати

Проклина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. проклясти, -кляну, -неш, гл. Проклинать, проклясть. Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи. Макс. Дівчинонька плаче, сильненько ридає, свою долю проклинає. Мет. 79.

Значення в інших словниках

1. проклинати — проклина́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проклинати — Клясти, виклинати, піддавати прокляттю; (долю) лаяти, осипати <�обкладати> прокльонами, посилати <�слати, сипати> прокльони кому.  Словник синонімів Караванського
3. проклинати — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
4. проклинати — -аю, -аєш, недок., проклясти, прокляну, проклянеш і рідко проклену, прокленеш, док., перех. 1》 Піддавати прокляттю (у 1 знач.) кого-небудь. 2》 Клясти, лаяти, осипати прокльонами кого-, що-небудь, виражаючи різкий осуд, відчай, обурення, ненависть і т. ін. 3》 тільки док. Клясти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. проклинати — ПРОКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКЛЯСТИ́, прокляну́, прокляне́ш і рідко проклену́, проклене́ш, док., кого, що. 1. Піддавати прокляттю (у 1 знач.) кого-небудь. – Проклинаю тебе, сину, – застогнав дід, – проклинаю на сім і на тім світі (О.  Словник української мови у 20 томах
6. проклинати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. проклинати — Проклина́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. проклинати — ПРОКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКЛЯ́СТИ́, прокляну́, прокляне́ш і рідко проклену́, проклене́ш, док., перех. 1. Піддавати прокляттю (у 1 знач.) кого-небудь. — Проклинаю тебе, сину, — застогнав дід, — проклинаю на сім і на тім світі (Стор.  Словник української мови в 11 томах